Гострий герпетичний стоматит (ОДС)

Що таке гострий герпетичний стоматит (ОДС)?

Гострий герпетичний стоматит – це захворювання вірусної етіології виникає як у дорослих, і у дітей. Останнім часом гострий герпетичний стоматит розглядають як прояв первинної герпетичної інфекції вірусом простого герпесу у ротовій порожнині. Перші елементи ураження при гострому герпетичному стоматиті нагадують афти, що виникають на тлі набряклої, гіперемованої, запаленої слизової оболонки ротової порожнини. Захворювання контагіозне для осіб, які раніше не інфіковані вірусом простого герпесу. В основному стоматитом, а це 70%, хворіють діти віком від 1 до 3 років і дорослі в молодому віці.

Гострий герпетичний стоматит може протікати у легкій, середньоважкій та важкій формах. Розвиток хвороби проходить 5 періодів: інкубаційний, продромальний, період розвитку хвороби, згасання та клінічного одужання. Тяжкість хвороби та періоди її розвитку відображають вираженість порушень захисних бар’єрів організму. Середньоважка та важка форми стоматиту призводять до різкого пригнічення природного імунітету, який відновлювався через 7–14 днів після клінічного одужання дитини.

Легка форма гострого герпетичного стоматиту характеризується зовнішньою відсутністю ознак інтоксикації організму. Продромальний період клінічно відсутня. Хвороба починається раптовим підвищенням температури до 37–37,5°С. Загальний стан дитини задовільний. Іноді виявляються незначні явища катарального запалення верхніх дихальних шляхів. У порожнині рота – гіперемія, невеликий набряк, головним чином області дісневого краю (катаральний гінгівіт). На тлі посилення гіперемії зазвичай з’являються одиночні або згруповані (не більше 6) бульбашкові елементи. Висипання одноразові.

Середньоважка форма гострого герпетичного стоматиту характеризується досить чітко вираженими симптомами інтоксикації та ураженням слизової оболонки рота у всі періоди хвороби. Вже у продромальному періоді погіршується самопочуття дитини, з’являється слабкість. Дитина вередує, у неї погіршується апетит. Можливі катаральна ангіна чи прояви гострого респіраторного захворювання. Підщелепні лімфатичні вузли збільшуються, стають болючими. У міру наростання хвороби температура тіла досягає 38–39ºС, виникають біль голови, нудота, блідість шкірних покривів. На піку підвищення температури, гіперемії та набряклості слизової оболонки з’являються пухирцеві висипання, як у порожнині рота (від 10 до 20-25), так і нерідко – на шкірі біля ротової області. У цей період посилюється салівація – слина стає в’язкою, тягучою. Відзначаються яскраво виражений гінгівіт та кровоточивість ясен. Після першого висипання температура тіла зазвичай знижується до 37–37,5ºС, проте наступні висипання, зазвичай, супроводжуються підйомом температури до колишніх цифр. Дитина не їсть, погано спить, наростають симптоми вторинного токсикозу. Тривалість періоду згасання хвороби залежить від опірності організму дитини, наявності в ротовій порожнині каріозних і зруйнованих зубів, раціональності терапії. За несприятливих умов відбувається злиття елементів ураження і подальше їх виразка (виразковий гінгівіт). Епітелізація елементів затягується до 4-5 днів. Дитина не їсть, погано спить, наростають симптоми вторинного токсикозу. Тривалість періоду згасання хвороби залежить від опірності організму дитини, наявності в ротовій порожнині каріозних і зруйнованих зубів, раціональності терапії. За несприятливих умов відбувається злиття елементів ураження і подальше їх виразка (виразковий гінгівіт). Епітелізація елементів затягується до 4-5 днів. Дитина не їсть, погано спить, наростають симптоми вторинного токсикозу. Тривалість періоду згасання хвороби залежить від опірності організму дитини, наявності в ротовій порожнині каріозних і зруйнованих зубів, раціональності терапії. За несприятливих умов відбувається злиття елементів ураження і подальше їх виразка (виразковий гінгівіт). Епітелізація елементів затягується до 4-5 днів.

Тяжка форма гострого герпетичного стоматиту зустрічається відносно рідко. У продромальний період у дитини є всі ознаки гострого інфекційного захворювання, що починається: апатія, адинамія, головний біль, шкірно-м’язова гіперстезія, артралгія та ін. У період розвитку хвороби температура тіла підвищується до 39–40ºС. У дитини виникають скорботний вираз губ, страшенно запалі очі. Може бути слабкий нежить, покашлювання, дещо набряклі та гіперемовані кон’юнктиви очей. Губи сухі, яскраво-червоні, запеклі. Слизова оболонка ротової порожнини набрякла, сильно гіперемована, різко виражений гінгівіт. Через 1–2 доби у порожнині рота починають виникати висипання (до 20–25). Часто типові герпетичні бульбашки з’являються на шкірі біля ротової області, повік та кон’юнктиві очей, мочках вух, пальцях рук на кшталт панариція. Висипання в ротовій порожнині рецидивують, у розпал хвороби у тяжкохворої дитини їх налічується до 100. Елементи зливаються, утворюючи великі ділянки некрозу слизової оболонки. Уражаються не тільки губи, щоки, язик, м’яке та тверде піднебіння, а й ясенний край. Відзначається різкий гнильний запах з рота, рясна слинотеча з домішкою крові. Погіршуються запальні зміни слизової оболонки дихальних шляхів, зокрема носа та очей. Діти такого стану потребують активного лікування у педіатра та стоматолога, тому доцільна госпіталізація до ізолятора педіатричної чи інфекційної лікарні. Відзначається різкий гнильний запах з рота, рясна слинотеча з домішкою крові. Погіршуються запальні зміни слизової оболонки дихальних шляхів, зокрема носа та очей. Діти такого стану потребують активного лікування у педіатра та стоматолога, тому доцільна госпіталізація до ізолятора педіатричної чи інфекційної лікарні. Відзначається різкий гнильний запах з рота, рясна слинотеча з домішкою крові. Погіршуються запальні зміни слизової оболонки дихальних шляхів, зокрема носа та очей. Діти такого стану потребують активного лікування у педіатра та стоматолога, тому доцільна госпіталізація до ізолятора педіатричної чи інфекційної лікарні.

Увага! Діагноз ставиться приблизно і замінює консультації у кабінеті стоматолога.

Як лікується Гострий герпетичний стоматит (ОДС)

Лікування включає призначення знеболювальних засобів (гелі з лідокаїном, артикаїном місцево на слизову порожнини рота, всередину – кетанів (кеторолак), противірусних препаратів (ацикловір або завіракс всередину і місцево у вигляді мазі), імуностимуляторів. Всі препарати повинні приймати стоматолога, зі спостереженням картини загального аналізу крові до лікування, в процесі та після нього.

У комплексі лікувальних заходів важливе місце посідають раціональне харчування та правильна організація годування хворого. Їжа має бути повноцінною, тобто. містити всі необхідні поживні речовини, а також вітаміни. Тому необхідно включати в дієту свіжі овочі, фрукти, ягоди, соки. Перед годуванням слід знеболити слизову оболонку ротової порожнини 2-5% масляним розчином анестезину. Дитину годують переважно рідкою або напіврідкою їжею, яка не подразнює запалену слизову оболонку рота. Значну увагу необхідно приділяти введенню достатньої кількості рідини, особливо при інтоксикації.

З перших днів захворювання серйозну увагу слід приділяти противірусній терапії. З цією метою рекомендується застосовувати 0,25% оксолінову, 0,5% теброфенову мазі, ацикловір, розчини інтерферону, причому багаторазово (3-4 рази на добу). Противірусними засобами рекомендується впливати і на уражені ділянки слизової оболонки ротової порожнини, і на області без елементів ураження, т.к. ці препарати більшою мірою дають профілактичний ефект, ніж лікувальний.

У період згасання хвороби противірусні засоби можна скасувати. Провідне значення на цій стадії слід надавати кератопластичні засоби. Це насамперед олійний розчин ретинолу ацетату (вітамін А), масло обліпихи, бетакаротин (каротолін), олія шипшини, метилурацилова мазь, кисневий коктейль.

Патогенетично обґрунтовано включення до схеми комплексної терапії герпесу заходів, спрямованих на усунення порушень імунітету.