Загострення хронічного періодонтиту ускладненого періоститом

Що таке загострення хронічного періодонтиту ускладненого періоститом?

Періодонтіт – запалення періодонту. Періодонтит (за відсутності лікування) може ускладнитися одонтогенними запаленнями: періоститом, абсцесом, флегмоною, остеомієлітом щелепи, сепсисом. Однак гострі одонтогенні запалення можуть виникнути і незалежно від періодонтиту, коли гнійна інфекція потрапляє в щелепно-лицьову область через ранову поверхню, гематогенним або лімфогенним шляхом (через кров), риногенним шляхом (із слизових оболонок пазух носа), відогенним шляхом . Збудником гострої одонтогенної інфекції в переважній більшості випадків служить золотистий стафілокок, іноді з приєднаною стрептококовою інфекцією.

Загальними ознаками запальних захворювань щелепно-лицьової області є: підвищення температури, озноб, загальне нездужання, головний і м’язовий біль, біль у місці запалення, утворення інфільтрату, зміни у складі крові (збільшення кількості лейкоцитів, прискорення ШОЕ). У разі швидкого прогресування запального процесу може утворитися вогнище гнійного ураження, наприклад абсцес або флегмона.

Утворення гнійного вогнища між компактною речовиною кістки щелепи та відшарованої від нього окістя – періоститом – супроводжується загальним нездужанням, слабкістю, головним болем, підвищенням температури тіла до 37,5-38°С. Хворі відзначають посилення болю в області певних зубів і тканин, що прилягають до них. Таким чином, встановити причинний зуб зазвичай не складно. Частіше він зруйнований чи області його кореня є явні ознаки поразки крайового пародонту. Рухливість зуба, як зазначають хворі, зростає. Слизова оболонка навколо нього гіперемована, набрякла, її пальпація викликає біль. Інфільтрат спочатку щільний, поступово розм’якшується, з’являється флюктуація, утворюється абсцес.

Увага! Діагноз ставиться приблизно і замінює консультації у кабінеті стоматолога.

Загострення хронічного періодонтиту, ускладнене періоститом.

Необхідне хірургічне втручання із забезпеченням евакуації гнійного вмісту. Це перешкоджає подальшому поширенню вогнища запалення та некрозу тканин, запобігає загальної інтоксикації організму, послаблює та повністю ліквідує біль. Після видалення гною проводять дренування рани з розчинами антибіотиків та антисептиків. Одночасно проводиться терапія, спрямовану підтримку серцево-судинної діяльності. Потім призначають фізіотерапію (УВЧ, НВЧ, лазеротерапію).